Криза як запрошення

Чим більший твій потенціал, тим більшим, насправді, буде опір у твоєму житті. Тобі намагаються показати усе, чим ти не є. Твоя стара реальність витягується на поверхню, щоб ти нарешті міг попрощатися з нею.

Люди, яким не призначено змінюватися, проходять через життя заціпенілі, невігласні, комфортні. Вони не ставлять під сумнів шаблони. Вони не відчувають тиску розвивати себе.

Але якщо ти - той, хто постійно стикається з тими самими уроками, це тому, що життя (або всесвіт) робить з тобою щось дуже специфічне. 

Тобі дають вільний вибір, тому що кожен виклик, кожен триґер, кожна невдача, кожне «я не можу повірити, що це знову відбувається» – це, насправді, лише одне запитання, яке тобі ставлять: чи ти хочеш підтвердити своє старе «я», чи ти хочеш піднятися до того, ким ти є насправді? 

Тож, якщо зараз все здається тяжким, якщо здається, що життя просто продовжує ґлючити - замість того, щоб запитувати, чому це відбувається саме зі мною - постав запитання, яку версію мене треба усунути. Яку недовершеність ця мить просить мене перерости. 

Бо чим більший твій потенціал, тим більше життя має показати тобі, ким ти не є, щоб ти міг свідомо вибрати, ким ти є.